Кравчучки, жуйки і спортивні костюми: які речі стали символами 1990-х

02 серпня 2021 15:05:36    

24 серпня цього року Україна святкуватиме 30-річчя незалежності. Які речі стали символами першого десятиліття існування нашої держави, читайте в матеріалі Gazeta.ua.

Кравчучка
Візок для ручного перевезення вантажів у вигляді металевої рами з двома колесами. Її можна скласти та перевозити в невеликому пакеті. Візок став одним із символів кризових 1990-х і увіковічнив прізвище першого президента України.
Винахідником кравчучки називають інженера-конструктора київського авіазаводу Олексія Сергеєва. Колеса використовували із дитячих візочків "Мальвіна" і "Зорька". Попит на цей виріб був величезним.
У 1990-х кравчучки виготовляли і в домашніх умовах. Народні умільці для більшої стійкості прилаштовували до візка не два, а чотири колеса.
Кравчучки стали невід'ємним атрибутом дачників і представників малого бізнесу. З ними роздрібні торговці їздили на базари в Польщу і Туреччину.
Візок витримує навантаження до 100 кг.
Через велику популярність серед українців про кравчучки складали анекдоти та вірші.
"На ринку жінка симпатична
Лаштує тачку чи візок.
Погодьтеся, картина звична:
Малого бізнесу зразок.
"Кравчучка", хтось лукаво гляне,
А жінка по прилавку грюк:
"Це винахід мого Степана,
І ні до чого тут Кравчук!"
Вадим Скомаровський
2006 року у Слов'янську біля центрального ринку встановили пам'ятник кравчучці чоловік тягне величезну сумку на візку. Його автором є скульптор Дмитро Іллюхін з Горлівки.

Торба в клітинку
Містка господарська сумка на блискавці. Виготовляють з поліпропілену в різних розмірах. Її зручно брати собою у складеному вигляді, адже може поміститися в невелику жіночу сумочку.
Картата торба стала популярною на початку 1990-х серед приватних торговців "човників".
У ній можна перевозити об'ємні та важкі речі, оскільки при великій місткості вона також відрізняється високою міцністю. Також її застосовували студенти як дорожню сумку.
"Усе це пригадується мені тепер, коли попиваю кельт і дивлюся, як буря мандрує на південь: хмари, мов бездомні пси, як клунки українських баб, як самі баби важкі, терплячі й певні свого. Уявляю собі, як вони сунуть над моєю Європою, оточені хмарами торб у червоно-синю клітинку, як перекочуються над кордонами, навантажені асортиментом необхідних речей, як вони витривало пливуть, мов опасисті галіони з надутими вітрилами спідниць, щоб спуститися над базаром у Сучаві, над торгом у Загоні, над Стадіоном Десятиліття у Варшаві", - писав Анджей Стасюк у книжці "Фадо".
В українських селах картату сумку також називаю "ряба торба". В інтернеті став поширеним мем "Де моя ряба торба?"
Проте ще в 1980-х торба в клітинку стала незамінною річчю серед жителів Західної Африки. Коли ганійцям наказали виїхати з Нігерії, сотні тисяч іммігрантів без документів поспіхом складали в них свої речі. Картаті сумки стали називати Ghana Must Go. Пізніше вони стали символом міграції.

Слінкі або пружинка
Іграшка у вигляді пружини, що може спускатися по сходах.
1943 року її випадково "винайшов" американський інженер-механік Річард Томсон Джеймс, коли досліджував пружини для балансування чутливих приладів на кораблях. Назву для іграшки придумала дружина винахідника Бетті. 1945-го подружжя взяло позику на $500, і забавка з'явилася на полицях магазинів. Спочатку її виготовляли зі шведської синьо-чорної сталі, пізніше з американської сталі сріблястого кольору.
В Україні пружинки стали популярними в середині 1990-х. Виготовляли з пластику, їхнє забарвлення нагадувало веселку. Іграшка вважається однією з перших антистресів. Зазвичай її перекочували з однієї руки в іншу. Деякі діти, не знаючи, що з нею робити, вигадували свої варіанти гри.

Йо-йо
Іграшка, яка складається з двох однакових за розміром та вагою дисків з пластику, дерева або металу, з'єднаних між собою віссю, до якої прив'язаний шнурок. Перша популярність йо-йо в США припала на 1920-ті.
Вважається, йо-йо є другою після ляльок найстарішою іграшкою. Перші йо-йо, що збереглися, були виготовлені з глиняних дисків, і знайдені в Греції. Вони датовані приблизно 500 роком до нашої ери. Також збереглася грецька ваза того ж періоду, що зображує хлопчика, який грається з йо-йо. З грецьких текстів того ж часу відомо, що йо-йо виготовлялись з дерева, металу або фарбованої теракоти. Теракотові йо-йо використовувалися для ритуального підношення богам у святкуванні досягнення дитиною певного віку, тоді як інші служили для гри. Окрім Греції, батьківщиною його називають Китай або Філіппіни.
Іграшка переродилася 1866-го. Винахідники зі США Джеймс Гейвен і Чарльз Ґеттранк отримали патент на цю забавку і назвали її банделором. Масове виробництво йо-йо почалося 1928 року на підприємстві Yo-yo Manufacturing Company в Санта-Барбарі. Тоді виготовляли 300 тис. екземплярів на день.

Відеомагнітофон
Перший у світі відеомагнітофон моделі VRX-1000 був представлений американською фірмою Ampex 14 березня 1956 року. В СРСР за відеомагнітофон віддавали щонайменше 2 тис. руб. За такі ж гроші можна було б придбати автомобіль.
В Україні побутові відеомагнітофони стали масово доступними лише після "перебудови". Їх називали "відиками". Відеокасети залишались досить дорогими. Тому відеолюбителі обмінювались між собою або збиралися разом у когось вдома, щоб переглянути переписаний кілька разів американський бойовик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Люди втомились від совка": як СРСР доживав останні дні - фото

Спортивні костюми та светри Boys
З настанням незалежності імпортні речі переставали бути дефіцитом, але дозволити собі купити модний одяг міг не кожен. Популярні спортивні костюми Adidas були атрибутом розкоші. Молодь, яка не пошкодувала кошти, носила його буквально всюди в університети, на дискотеку, на роботу. Дівчата під спортивні костюми часто одягали туфлі на підборах.
Ще одним елементом шику вважався турецький светр Team Boys. Від суттєво відрізнявся від радянських речей і мав цікавий орнамент. У журналах мод друкували викрійки, щоб можна було виготовити його власноруч. Така річ вважалась унісекс, тому часто по черзі його носили брати й сестри з однієї сім'ї.

Жувальні гумки
Після розпаду Радянського Союзу на полицях усіх магазинів почали з'являтись жувальні гумки. Одна з найперших - Turbo турецької фірми Kent Gida. Спочатку вона мала аромат персика, а пізніше й інші фруктові смаки. Дітям особливо цікаво було те, що всередині упаковки був вкладиш із зображенням автомобілів і мотоциклів. Їх колекціонували, обмінювались, з ними придумували ігри.
Ще одна турецька жувальна гумка - BomBibom - також мала вкладиш з автомобілями різних марок. А серед дівчат величезну популярність здобула жуйка з романтичною назвою Love is. Підлітки збирали вкладиші з кумедними картинками закоханої пари та красивими фразами. А ось всередині упаковки жувальної гумки "Елен і друзі" була вже наклейка з кадрами з легендарного французького телесеріалу.

В СРСР були довжелезні черги людей за продуктами та іншими побутовими товарами в 1970-1980 роках. Подібні ситуації не рідкість у той час, адже хороших потрібних товарів було мало, а охочих їх придбати - значно більше.

В СРСР була планова економіка, за якої стабільно працював лише військово-промисловий комплекс. Його продукція використовувалася для постійного нарощування військової сили. Водночас решта побутових товарів виготовляли в неадекватних - або занадто великих, або занадто малих - кількостях, і часто поганої якості.

Читати далі »

АТО Live

АТО »

 

 

Copyright © 2021 strichka.com
E-mail: [email protected]
Powered by QCMS