«Бирликте къувет!», (в єдності – сила) – це гасло «Кримської солідарности». Лист Сервера Мустафаєва

22 травня 2022 06:44:23    

Письмо Сервера Мустафаєва
Мое горячее искреннее приветствие всему достойному журналистскому сообществу!
Несмотря на заточение в тюрьму агрессора, депортацию из родного Крыма и попытки изолировать меня и других крымских татар, активистов, гражданских журналистов, раскрывающих клевету властей РФ, до нас доходят вести, что ряды впавших в немилость российской власти и её придворных в Крыму, пополняют близкие, дорогие мне и всем нам люди и коллеги, в том числе профессиональные журналисты. Они занимаются освещением истинных реалий Крыма, крымскотатарского народа, положения граждан Украины, оказавшихся в большой тюрьме под открытым небом на нашем полуострове.
Вы запомнились нам людьми с искренним, добрым сердцем, журналистами, умеющими работать на острие опасности. Вы не раз оказывались в горячих местах обысков, задержаний, у зданий ИВС Крыма.  Вместе с другими крымскотатарскими активистами вы побывали во многих семьях политзаключённых Кремля, многие дети, оставшиеся при живых, невинных отцах без опеки, хорошо и тепло помнят каждого из вас.
Все это не останавливает и не мешает вам честно выполнять свою работу – показывать миру обратную сторону того, что пытается скрыть пропаганда агрессора. Немногие из сегодняшних журналистов, которые не без опаски и здорового страха, риска, продолжают своим трудом раскрывать миру то, что так нагло пытается скрыть, завуалировать агитмашина РФ.
Многие из вас уже не могут въезжать в Крым, но что может быть лучшим признанием правильности выбранного пути в вашей деятельности, чем такая реакция и нападки тех, о ком вы пишете, открывая глаза миру на реальную картину событий. Пропагандисты РФ тратят миллионы на подтасовку подаваемой обществу лжи, а нам лишь надо говорить правду, как это и подобает независимым журналистам. А остальное должны без колебаний делать политики! Все это хорошо известно Тарасу Ибрагимову, Антону Наумлюку, Алене Савчук, Николаю Семене, Гульсум Халиловой, Алине Смутко, Александре Ефименко и многим другим коллегам. Простите, если всех не перечислю. Но те, о кого я упоминаю по имени — на себе это все испытали. Возможно здесь звучат не все фамилии, но мое обращение адресуется ко всем журналистам, вынужденно уехавшим из Крыма.
Коллеги! Хочу сказать вам, что даже сидя в этих сырых, темных помещениях, питаясь тюремной баландой, проявляя терпение на бесчеловечное отношение администрации СИЗО, конвойных, приставов, судей , прокуроров, мы с улыбкой, тёплом вспоминаем нашу дружбу и совместные проекты, наши поездки к семьям, судам для репортажей.
Помню как встречали административно арестованных из ИВС и праздновали народные гуляния на байрамах (Къурбан, Ораза байрам в мечетях Крыма). И если будет возможность повторю с радостью этот путь – ненасильственной, мирной борьбы с несправедливостью, ложными обвинениями и нагло навешанными ярлыками псевдо экстремистов, террористов, диверсантов.
Мы все уверены, что вы тоже ни о чем не сожалеете и запомните Крым, крымских татар и всех активистов, яркими моментами и страницами в своей жизненной истории.
Также хочу выразить благодарность МИДу Украины, НСЖУ, PEN Ukraine, ZMINA и обратить внимание на важность консолидированного взаимодействия, поддержки, заявлений и солидарности. Уверен, что все резолюции, заявления и списки «журналистов в опасности», различные проекты менторства над заключенными — это действенные инструменты и иммунитет как для нас в заточении, так и для тех, кто подвергается на воле нападкам, преследованиям в силу законной деятельности фрилансера, журналиста.
За эти, кажущиеся вечностью восемь лет агрессии РФ в Крыму, мы многое преодолели, много тайное, завуалированное сделали явным, но наш путь ещё не закончен. Важно не опускать руки и прилагать новые усилия, двигаться дальше.
Подобные запреты, нападки, ограничения в выражении альтернативных взглядов, мыслей, чувств лишь свидетельство правоты нашего пути, истины, в которую летят стрелы.
Именно наша солидарность, не даёт безболезненно игнорировать конвенции, международные договоры (законы), под которыми подписалась РФ, и достигнуть своей главной цели — закрыть всем рот. Даже если кого-то посадили, вынудили уехать или ограничили, на смену приходят новые.
Уверен, что мы не остановимся. Кто хочет – ищет пути, кто не хочет — ищет причины. Каждый из нас своим примером показывает, что никакие стены и решетки, ограничения и запреты — не помеха продолжать борьбу словом или иметь право на своё мнение.
«Бирликте къувет!», (в единстве сила) — это слоган «Крымской солидарности».
До скорой встречи в свободном Крыму, на очередном народном байраме, когда наши дети вновь смогут попасть в объективы ваших камер и кто-нибудь из вас напишет свой новый труд: «Как это было?».
Сервер Рустем огълы МУСТАФАЄВ,

гражданин Украины, политзаключённый Кремля

Лист Сервера Мустафаєва

Ви запам’яталися нам людьми зі щирим, добрим серцем, журналістами, що вміють працювати на вістрі небезпеки. Ви неодноразово опинялися в гарячих місцях обшуків, затримань, біля будівель ІТТ Криму. Разом з іншими кримськотатарськими активістами ви побували в багатьох родинах політв’язнів Кремля, багато дітей, які залишилися при живих, безневинних батьках без опіки, добре і тепло пам’ятають кожного з вас.

Все це не зупиняє і не заважає вам чесно виконувати свою роботу – показувати світові зворотний бік того, що намагається приховати пропаганда аґресора. Мало хто з сьогоднішніх журналістів, не без побоювання та здорового страху, ризику, продовжують своєю працею розкривати світові те, що так нахабно намагається приховати, завуалювати аґітмашина РФ.

Багато хто з вас уже не може в’їздити до Криму, але що може бути кращим визнанням правильности обраного шляху у вашій діяльності, ніж така реакція та нападки тих, про кого ви пишете й відкриваєте  очі світу на реальну картину подій. Пропаґандисти РФ витрачають мільйони на підтасування брехні, що подається суспільству, а нам тільки треба говорити правду, як це і належить незалежним журналістам. Решту мають без вагань робити політики! Все це добре відомо Тарасу Ібрагімову, Антону Наумлюку, Олені Савчук, Миколі Семені, Гульсуму Халіловій, Аліні Смутко, Олександрі Єфименку та багатьом іншим колегам. Вибачте, якщо всіх не перелічую. Але ті, кого я згадую на ім’я, – на собі це все випробували. Можливо, тут лунають не всі прізвища, але моє звернення адресую всім журналістам, які вимушено виїхали з Криму.

Колеги! Хочу сказати вам, що навіть сидячи в цих сирих, темних приміщеннях, харчуючись тюремною баландою, виявляючи терпіння на нелюдське ставлення адміністрації СІЗО, конвойних, приставів, суддів, прокурорів, ми з усмішкою, теплом згадуємо нашу дружбу та спільні проєкти, наші поїздки до родин ,до судів для для репортажів

Пам’ятаю, як зустрічали адміністративно заарештованих з ІТТ та святкували народні гуляння на байрамах (Курбан, Ораза байрам у мечетях Криму). І якщо буде можливість, повторю з радістю цей шлях – ненасильницької, мирної боротьби з несправедливістю, хибними звинуваченнями та нахабними ярликами псевдо екстремістів, терористів, диверсантів.

Ми всі впевнені, що ви теж ні про що не шкодуєте та запам’ятаєте Крим, кримських татар та всіх активістів, яскравими моментами та сторінками у своїй життєвій історії.

Також хочу висловити подяку МЗС України, НСЖУ, PEN Ukraine, ZMINA та звернути увагу на важливість консолідованої взаємодії, підтримки, заяв та солідарности. Упевнений, що всі резолюції, заяви та списки «журналістів у небезпеці», різні проєкти менторства над ув’язненими — це дієві інструменти та імунітет як для нас в ув’язненні, так і для тих, хто наражається на нападки, переслідування через законну діяльність фрілансера, журналіста.

За ці, що видаються вічністю, вісім років аґресії рф у Криму, ми багато подолали, багато таємне, завуальоване зробили явним, але наш шлях ще не закінчено. Важливо не складати руки та докладати нових зусиль, рухатися далі.

Подібні заборони, нападки, обмеження у висловленні альтернативних поглядів, думок, почуттів лише свідчення правоти нашого шляху, істини, у яку летять стріли.

Саме наша солідарність не дає безболісно іґнорувати конвенції, міжнародні договори (закони), під якими підписалася рф, і досягти своєї головної мети — затулити  всім рот. Навіть якщо когось посадили, змусили поїхати чи обмежили, на зміну приходять нові.

Впевнений, що ми не зупинимося. Хто хоче – шукає шляхи, хто не хоче – шукає причини. Кожен із нас своїм прикладом показує, що жодні стіни та ґрати, обмеження та заборони — не завада продовжувати боротьбу словом або мати право на свою думку.

«Бірлікте к’увет!» (в єдності – сила) — це гасло «Кримської солідарности».

До швидкої зустрічі у вільному Криму, на черговому народному байрамі, коли наші діти знову зможуть потрапити до об’єктивів ваших камер і хтось із вас напише свою нову працю: «Як це було?».

Сервер Рустем оґли МУСТАФАЄВ,
громадянин України, політв’язень Кремля

Читати далі »

Російське вторгнення Live

Російське вторгнення »

 

 

Copyright © 2022 strichka.com
E-mail: [email protected]
Powered by QCMS