До повномасштабного вторгнення Роман Конон працював інженером з безпеки руху в одному з комунальних підприємств Києва. Нині свободівець – заступник командира мінометної батареї у батальйоні «Свобода» Національної гвардії України. Боронить Україну на одному з найгарячіших напрямків – Бахмутському. Ми додзвонилися до захисника, аби поставити кілька запитань.

– 24 лютого, – розповідає Роман Конон, – я був з дружиною у Броварах. Вікна на 17 поверсі виходять в сторону Борисполя, тож було дуже добре видно прильоти ракет, роботу нашої ППО. Коли я вийшов на балкон, в усіх автомобілів ревіла сигналізація, а по небу летіла яскраво-помаранчева стріла. Звісно, усе стало зрозуміло. І хоч я знав, що ця війна рано чи пізно буде, переконався в простій істині: війна ніколи не буває «вчасно»…

Тривожна валіза вже була зібрана. Вранці поїхав у офіс «Свободи» в Києві – я знав, що там будуть збиратися захисники. Тоді став членом ДФТГ «Свобода», а згодом долучилися до лав Національної гвардії України.

Від початку ми були на Чернігівському напрямку. Це Броварський район, населені пункти Лукаші, Лук’янівка, Новий Биків, Нова Басань…

Найзапекліший бій, пригадую, відбувся у Лук’янівці – там в буквальному значенні горіла земля. Було доволі велике угрупування російських військ – порядку 300 одиниць бойової техніки і порядку десяти тисяч особового складу росіян.

Що зараз на Бахмутському?
Ситуація дуже складна. Втративши Херсон, ворог підсилює позиції на східних рубежах країни, і на Бахмут зокрема кидає величезні сили.

Як мінометники ми багато працюємо по ворожих позиціях, ворожих цілях. Але орки-вороги все рівно пруть. І пруть за такою схемою: спочатку розвідка боєм. Це їхнє гарматне м’ясо – зеки і так звані чмобіки, себто ті, кого не рахують. Після того, як вивідають позиції, починають працювати їхні сильніші підрозділи. Але ми даємо відсіч, тримаємо позиції і будемо тримати до перемоги.

Чому ворогам так потрібен Бахмут?
Це великий логістичний пункт. Якби вони захопили Бахмут, їхня логістика значно поліпшилася б. Їм було б легше підвозити боєприпаси, доставляти особовий склад і все необхідне. Адже деякі дороги перестали б для них бути прострільними.

Що ви думаєте про обстріли цивільної інфраструктури?
Московити не можуть подолати нашу оборону, і це з їхнього боку відчайдушні зусилля руйнувати хоч щось. Це розпач кацапні, а з точки зору міжнародної політики відвертий тероризм. Адже б’ють по мирних містах. Тих містах, які ніколи не будуть російськими. Знищують енергетичну систему, аби люди страждали.

Що чекаєте від цієї зими?
Я вважаю, що треба бити ворога, і взимку ніякого перепочинку бути не може. Тому що ворог зараз теж виснажений, а будь-яка наступальна операція задіює більше ресурсів, ніж оборона – це константа війни.

Потрібно наступати, не давати їм перепочинку, гнати цю наволоч до самого кордону, і потім знищувати до кінця.

Кажуть, на фронтах зараз вода в окопах…
Вода в окопах безумовно є – адже температура повітря то плюс, то мінус. То дощ, то сніг. Опади затікають в окопи. Хлопці мокнуть, мерзнуть, але тримаються, відбивають, наступають. Будь-яка війна – це складно. Війна взимку – це надскладно.

Що вас підтримує?
Любов до своїх рідних і своєї землі, а друге – ненависть до окупанта. Це ті монументальні речі, які піднімають бойовий дух. Є ще звісно спілкування з рідними, з побратимами. На даний момент, щоправда, спілкування з рідними ускладнене, перебої зі зв’язком дуже сильні. Але воно є, підтримує бойовий дух, морально-психологічний стан хлопців, дає сили.

Завдяки чому ми переможемо?
Не можна виділили один фактор – це комплекс факторів. І зброя, і наснага, і витримка, і мета. Без зброї, на самій витримці, триматися нереально – потрібно давати здачі. А якщо є зброя, але нема мети – це теж не те. А ще – віра в нашу Перемогу.

Перемога однозначно буде. Ми знищимо ту наволоч, і буде український парад в Кремлі…

Часопис ВО "Свобода"

The post Роман Конон: «Треба бити ворога, і взимку ніякого перепочинку бути не може» appeared first on ВО "Свобода".