Про економіку області, її особливості, господарчі виклики війни, потреби бізнесу і бачення стратегічних напрямків розвитку розмовляємо зі Степаном КУЙБІДОЮ, директором Департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації.

Пане Степане, як за рік змінилася економіка нашого регіону: цифри, напрямки господарки, перспектива?

У чому велика перевага економіки Львівщини? У тому, що вона, перш за все є диверсифікованою. Ми не залежні від одного чи двох великих підприємств. Так, у нас є певні територіальні диспропорції в економіці регіонів області (районні міста). Однак, якщо ми подивимось на структуру валового регіонального продукту, то тримаємося на непоганому рівні. Друге, ми – експортоорієнтовані. Кожен 5 долар в нашій економіці, це долар від експорту. Ми стабільно ростемо у частині експорту. Зростаємо з точки зору об’єму, і з позицій якості товару / послуги. І третя ключова перевага це те, що наш бізнес вже є проєвропейським. Ми розуміємо, що таке стандарти, що таке високі стандрати ЄС, і, відповідно, можемо показувати хороший результат. І, якщо звернете увагу, то коли почалася пандемія, було тяжко, але змогли йти далі. Коли маємо війну – також працюємо. Чого не можна сказати про інші регіони.

Наш бізнес, що важливо, – «розуміючий», і наші бізнес – це такий бізнес, якому влада не має казати “затягніть паски” в екстрених ситуаціях. Наш бізнес є соціально свідомим.

Гнучкість економіки Львівщини продиктована тим, що маємо МСБ?

Скоріш за все, що так. У нас він переважає, є бюджетоутворюючим. Я є прихильником твердження, що економіка здорової людини є економікою малого та середнього бізнесу.

Стратегічні напрямки розвитку економіки області?

У нас є «Стратегія розвитку Львівської області на період 2021-2027 років», при створенні якої ми використали практику ЄС, так звану SMART-спеціалізацію. Це ті галузі економіки, які показують хорошу динаміку у розвитку, мають класну економічну основу і які при мінімальних інвестиціях можуть показати найкращий ривок. Там можемо побачити машиноприладобудування, креативні індустрії, ту ж ІТ-галузь чи туризм або АПК. Сюди ж слід віднести й енергетику. Це ще раз підтверджує тезу, що економіка Львівщини є диверсифікованою.

Чого сьогодні найбільше потребує бізнес і чи ми в змозі йому допомогти в умовах воєнного стану?

Бізнес потребує банального розуміння і спілкування. Скажу як чиновник (сміється): бізнес хоче, щоби влада була зрозумілою, доступною і, що є найважливішим, була передбачуваною.

… і не перешкоджала…

Так, це в ідеальному варіанті.

Другий момент, який хочу зазначити, – структура потреб бізнесу не змінилася. Підприємці як прагнули чесного суду, так і прагнуть; як хотіли захисту прав інтелектуальної власності, так і хочуть; як прагнули дешевих грошей чи дерегуляції, так і прагнуть. Цей запит буде постійно. Просто питання наскільки держава буде здатна цей запит задовольняти. Оскільки більшість з того, що ми згадали є в її компетенції.

На регіональному рівні бізнес хоче мати з ким відкомунікувати те чи інше складне питання. Підприємці хочуть бачити в регіональній владі передусім опору і захист. Принаймні я так це відчуваю. Бізнесмени часто є свідомими того, що, чи то адміністрація, чи наше управління зокрема не є місцем, яке, грубо кажучи, якщо освятити, то посиплються гривні чи валюта.

Яких робочих спеціальностей сьогодні найбільше потребує бізнес?

Багато запитів було і залишається по легкій промисловості (швея-закрійник), а також електрогазозварники, монтери, величезний запит є на водіїв.

Найбільш вдалі бізнес-ініціативи 2022 року?

Програма підтримки бізнесу на період дії воєнного стану. Ми були першою областю, яка впровадила таку програму. І, напевно, єдиною. Портфель цієї Програми складав 50 млн. грн. Це для обласного бюджету певного роду революція. Ми допомагали бізнесу з маркетингових питань, по сертифікації, щодо закупівлі обладнання. А це – ті речі, які підприємці відчувають вже і зараз. Це гроші, які були реінвестовані у виробничі процеси. І підприємці це оцінили.

Наскільки бізнес активно йшов на контакт?

Є 2 ключових фактори. Перше – системне упередження до влади, так вже історично склалося. Бізнес завжди уважно придивляється. А друге – звичайна лінь. Так само було і тут. Потрібен був час, системність комунікації, яку ми вибудовували більше двох років.

Чи вдалось, у доброму розумінні, зблизитись із бізнесом?

Я думаю, що на це питання мали б відповісти самі підприємці. Cуб’єктивне відчуття: у моїй телефонній книзі збільшилась кількість контактів підприємців, до яких я можу зателефонувати і порадитись із ними з того чи іншого питання. Це для мене дуже цінно.

Поза тим, я щиро вважаю, що бізнес, при ідеальній системі управління, не має знати прізвище, ім’я і по-батькові директора департаменту економічної політики.

Наскільки дієвою є робота бізнес-асоціацій області?

Такі організації є важливими, бо концентрують думку бізнес-середовища. У області щонайменше 37 000 суб’єктів господарювання, які мають найману робочу силу. І достукатись до усіх силами нашого 20-особовому підрозділу було б фізично не реально. Тому бізнес-асоціації транслюють думку бізнесу до нас. Ці організації набули статусу репрезентативного об’єднання, яке може генерувати думку і доносити її до потрібної цільової аудиторії. Це – важливо.

Чи війна перетворить Львівщину на головний логістичний хаб країни?

Цікава штука, що практично під час усіх обговорень стратегії розвитку Львівщини, завжди звучала теза про своєрідну функцію воріт в Європу. Коли дійшло до виконання цієї функції, прийшло усвідомлення, що ці ворота дещо вузькі. Передусім, це питання інфраструктури. Воно починає вирішуватися, але не так оперативно як би цього хотілося, хоча і не так погано як було до воєнного стану. У нас точно не достатньо площ чи супровідної інфраструктури. Думаю протягом наступних 3-5 років ця інфраструктура буде активно розвиватись.

Навіть якщо відновиться повноцінна робота портів, все одно ми тут залишаємо за собою транзитні питання. Тому так, Львівщина – логістийний хаб. Але є і здорова внутрішня конкуренція, наприклад Волинь і Закарпаття.

Релокований бізнес: якою є кількісна статистика по області, чи вдалось їм запустити виробництво?

За програмою Мінекономіки спільно з обласними адміністраціями 225 бізнесів здійснили географічне переміщення на Львівщину. Я не люблю слова релокований бізнес. Сприймаю цей термін як позитивну дискримінацію. Це – український бізнес, який приїхав сюди.

Якщо дивитись з точки зору структури регіональної економіки, то станом на зараз у нас не відбулуся особливих змін. На перший погляд кількість цих підпримств чи 5 000 робочих місць, як перемістилися чи утворилися, є переконливою. Але в структурі регіональної економіки ці цифри не є такими знаковими. Я завжди кажу, що найкраще, що зробили ці підприємці для економіки Львівської області, це внесли нові форми і традиції ведення бізнесу. Бо бізнес по-харківськи і бізнес по-львівськи має абсолютний різний стиль управління. Та в цій синергії воно дає позитивні реультати. Підприємці почали спілкуватись між собою, обмінюватись контактами, є перші експортні поставки.

Якщо наші підприємці, умовно кажучи, вчаться певної механіки ведення бізнесу, то донецькі і харківські вчаться експортувати.

Чи погоджуєтесь із твердженням, що якщо є якісний продукт, який відповідає міжнародним чи європейським стандартам,  то його продати не проблема?

Абсолютно. Якщо ти конкурентний з точки зору якості, то так.

Що побажаєте українським підприємцям?

Криза, пандемія, війна. Кожен з цих факторів пробудив в українського підприємця якусь суперсилу. Так от я бажаю, щоб оця суперсила подвоїлась чи потроїлась.

Дякую за якісні думки,

Юрій Булик